Не журися
подружці
Як заспокоїти подружку, коли в неї істерика від нещасливого кохання, а через зиму не вистачає сировини на трунки...
Зупинися, не треба більше,
Не ридай уночі, прошу.
Я ж спалила щасливі вірші –
І боюся з тих пір вогню.
Але тільки, моя журлива,
Не зрікайся – кажу як друг.
Твої болі тобі – важливі,
Хай там що і кричать навкруг!
Не буває легкого болю,
Не буває біди з ніщо.
Якщо в серця забрали волю –
То інакших нема “якщо”.
Не журися, прийде прийдешнє
І потрохи згасить цей сум.
Головне – не ставай залежна
Від оцих зледенілих дум.
Думай більше – і мрій про більше,
Я пройшла це. Сто літ тому…
Попалила щасливі вірші…
І ще досі боюсь вогню.
