28.06.2011 19:28

-

412

3 | 3

 © Оля Стасюк

Кричать лелеки тужно, журавлино

з рубрики / циклу «Лелечі дзвони»

Стоять у білих променях берези, 

Торкає вітер гілля молоде. 

Ножів холодних водоспадів леза 

Летять до серця. А воно живе. 

Десь, за горами Мекки і Медіни, 

Де в кожнім домі славиться іслам, 

Кричать лелеки – тужно, журавлино, 

Вкраїнським золотавим небесам. 

Летять хвилини і рокочуть леза 

Гранітних хмар. Скрипучо сніг іде. 

Стоять дуби могутні. І берези 

В снігу ховають гілля молоде. 

Вже перший сніг наповнив білі чани. 

А там, далеко, де гуде хамсин, 

Де дюни квітнуть бідно й мережано, 

В пустелі лине журавлиний клин. 

Вони летять і кличуть журавлино, 

Можливо, – долю, може, - забуття. 

Бо їхні вічні Мекка і Медіна 

Лишились там, на березі Дніпра. 

Там в росах ще дзвенить їх тужий клекіт, 

Торкає вітер верби золоті. 

Безсило плачуть на піску лелеки 

Далеко так від рідної землі.