“13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…”
Запис у книзі відгуків музею на Чернечій горі.
Присвята 200 річниці з дня народження Тараса Шевченка.
Цю жінку, закутану з ніг до голови у все чорне, у Каневі знали всі. Вона приїхала сюди у травні 1904 року, винайняла найдешевше у місті помешкання і цілі дні проводила на Чернечій горі – біля могили Тараса Шевченка. Очевидці розповідали, що вона аж до смеркання проходжувалася стежками поблизу могили, ні з ким не розмовляла. Із прочанами, що ватагами йшли на могилу Шевченка, не бажала ділитися своєю таємницею.
Це була Ликера Полусмак, наречена Тараса Шевченка, з якою мріяв мати в Україні хату з вишневим садком, яка так і не зрозуміла його любові за життя. Після смерті ж свого коханого каялась всі останні роки життя.
Спочатку приїжджала до могили щорічно, а після 1911 р. розпродала рештки майна в Царському Селі й переїхала до Тараса назавжди. Правда, коштів купити хату не вистачило. Знімала кутки в різних селах поблизу могили Кобзаря. 1914 го «воєнна» інфляція зжерла всі її заощадження. Перебралась у Канівську богодільню та чекала там смерті й зустрічі з коханим. І він прийшов. Не дочекавшись три тижні до свого дня народження й смерті. Прийшов 4 (17) лютого 1917 року. І забрав її до себе...
Усе, що в неї залишалось, Ликера заповіла місцевій жінці, щоб поховала її на Чернечій горі. Тільки та не виконала обіцянки. Поховали Ликеру на богодільницькому кладовищі в Сельці. Більше ніж через півсторіччя знайшли її забуту могилку і поставили надгробок. От тільки не видно звідти Тараса...
Колись студенткою писала реферат "Шевченко і його жінки". була там і Ликера)))) Шкода її звісно! Але ж і Шевченко ще той ловелас був)))) А поезія у Вашому виконанні як завжди гарнюча!
Гарно у вас вийшло. Повчально. Так часто буває, що маємо - не цінуємо, загубиши - плачемо. Ликер Полусмак знана особистість в українському літературознавстві))) Прославилася доторком до великого!
07.02.2014 21:11 Тадм
чудово!
07.02.2014 20:57 Ганна Коназюк
Красиво, проникливо, сердечно! Майстерне поетично-історичне поєднання, яке не залишить байдужим жодного читача. Браво!!!
Кількість невідомих фактів про Шевченка росте в геометричній прогресії. Про саму Лікеру дізнався вчора з циклу "Мій Шевченко"... Історія не дуже весела. Зрештою в житті всяке буває... Поезія сподобалась.
