31.01.2012 10:30
-
214
    
  2 | 2  
 © Андрій Мацько

Я каюсь...

 

Кохання, якого не було, придумане мною 

Сувоєм із древніх печер я його витягаю. 

Не знаю для чого і кого страждаю і каюсь; 

Втікаю. Я з перед-лиця твого, мила, сьогодні втікаю... 


Я знаю: так прагнув мене покарати Всевишній! 

А вишня, що в нас за вікном простяга мертві віти, 

Летіти! Кричить мені: в зиму, Андрію, летіти! 

Не сміти сьогодні згортати душі покривало. 


Забрало життя з мого тіла і серце, і душу,  

І мушу крутитися вихором над аналоєм. 

Спокоєм, далеких галактик сумним мерехтінням, 

Й камінням означений контуром день в твоїй пам’яті ляже. 


Покаже, як осінь із віршів моїх починалась 

Здавалось: от-от нас боги у раю привітають... 

Втікаю. Я з перед-лиця твого, мила, втікаю 

Я каюсь! А ти мене в память візьми, й закрий двері за мною. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2012 21:27  © ... 

А, побачив! Така можливість є лише в тих авторів, що мають не менше трьох опублікованих творів.

 31.01.2012 21:13  © ... 

"Меню публікації" бачу. Але з п`яти функцій, що є в цьому меню, не бачу розділу "Редагувати". Чи тільки я не бачу?..

 31.01.2012 16:38  Сашко Новік 

ну кожний оформлює за своїм бажанням, просто я вже так звик до стандартного шрифту, що тяжко було перестроїтись

 31.01.2012 15:25  Суворий => © 

Меню публікації - Редагувати...

 31.01.2012 15:10  © ... 

Велике спасибі, Шановні, за оцінку. А шрифт, справді, вийшов не дуже... Просто сайтом вчився користуватись.

 31.01.2012 14:00  Сашко Новік 

сподобалось. але через шрифт було важкувато, звик вже до стандартного

 31.01.2012 10:43  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! :))) Вітання автору!