08.02.2014 14:10
for all
161 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Зоб

Здалося...

Сиджу, сумую і здалося,

що став я птахом й підлетів

до твого, мила, я волосся,

до рук твоїх, як я хотів.

Присів на руку , в очі глянув -

за мить таку усе б віддав.

В очах твоїх я в раз розтанув,

розтанув тільки, не пропав.

Мене ти ніжно пригортала

сказала тихо "відлітай,

тебе, мабуть, чекає пава,

лети її пісні співай".

Мене ти в птасі не впізнала,

а я  летіти не хотів…

Аж раптом міцно обійняла,

відкрити очі я не смів.

Я не повірив, що ти дійсно

прийшла й присіла на коліна.

Тебе відчув і стало млісно

моя ти, ластівко, єдина.

Публікації: Зоб

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.02.2014 15:39  Світлана Рачинська => © 

Красиво так!... 

 08.02.2014 13:42  ГАННА КОНАЗЮК 

Красиво так! Сподобалоь!!!) 

 08.02.2014 13:35  Олена Вишневська 

Які прекрасні щирі справжні слова! Дуже гарно! 

 08.02.2014 12:20  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Так чуттєво)))
Думаю, ваша кохана впізнає вас у будь-якому образі)))))