12.02.2014 00:32
для всіх
228
    
  6 | 7  
 © Ганна Коназюк

Амурна пастораль

Амурна пастораль

З весни  війнуло свіжим вітерцем,

Таким легким прямісінько у зиму.

А де ж ягнятка? Що їдять сінце? -

Перетворились у пухку хмарину...


На небі, серед ватових ягнят,

Сидить Амур - крилатий хлопчик з луком.

У товаристві милих янголят

Щось гомонів, лиш чути перегуки.


Роботи в нього непочатий край -

Мільйон сердець в коханні поєднати.

У Валентинів день, як зазвичай,

Почне новими стрілами ціляти.



Київ, 11.02.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.02.2014 01:09  Марина Моренго => © 

{#}в дусі валентиноманії)))

 17.02.2014 00:08  Антоніна Грицаюк 

Такий лагідний мелодійний віршик і амурчик просто на висоті)

 12.02.2014 10:34  Тетяна Белімова => © 

Так ось хто у всьому винний! Ось через кого ми страждаємо??? Пристрелити!
Анічка! Вибач! Це дурнувати думки вголос про своє! Чудова поезія! Амурна!

 12.02.2014 10:10  Деркач Олександр => © 

Чудово, мило так)) якби він ще головою думав перед тим як пускати стріли))) та що з дитини візьмеш)))

 11.02.2014 23:07  Олена Вишневська 

Такий легкий, наче ті хмаринки! Ох, ці Амурчики!:-)

 11.02.2014 22:48  Світлана Рачинська => © 

Чудово! З ягнятками так мило... Амурненько вийшло! Супер!)