13.02.2014 12:03
18+
232 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ганна Коназюк

Душа

Душа

Колись...

Давно родилась.

Вісімдесят чотири роки.

Раділа, плакала, сміялась.

Блукала, рвалася, металась.

Пройшло все. Спокій.

Спекло все в грудях.

І відійшла... Злетіла.

Страшно. Жива?

Холодне мертве тіло.

Забулось як тут, вдома.

Тому-то й лячно.

Покинів  біль. Немає втоми.

Мрячно.

Чи буде світло і тунель?

Поки не бачу.

Моє життя, моя печаль...

Плачу.



Київ, 13.02.2014

Публікації: Ганна Коназюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.02.2014 19:38  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! 

 17.02.2014 18:01  Деркач Олександр => © 

Чудово 

 17.02.2014 00:06  © ... => Антоніна Грицаюк 

Дякую!!! 

 17.02.2014 00:05  Антоніна Грицаюк 

Душевно! 

 16.02.2014 13:55  © ... => Оля Стасюк 

Дякую, Олю!!! 

 16.02.2014 13:54  © ... => Тадм 

Дякую!!! 

 13.02.2014 19:06  Оля Стасюк 

Болючий, слізний віршик, але впевнена, що щирий) 

 13.02.2014 18:55  Тадм 

тривожний, печальний, але гарний вірш 

 13.02.2014 15:18  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую Вам, Мальво! 

 13.02.2014 15:18  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленко! 

 13.02.2014 15:17  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Таню! Так і є... 

 13.02.2014 14:44  Мальва СВІТАНКОВА 

...жива!!! - без сумніву, і це чудово! 

 13.02.2014 13:33  Олена Вишневська 

Сумно, важко... але так майстерно! 

 13.02.2014 12:47  Тетяна Белімова => © 

Нелегка розповідь... Коли плачеш, сум - немає значення скільки років! Страждає душа((((