Сучасний заповіт Кобзаря
Як умру то поховайте
мене серед міста,
на майдані центральному,
на вулиці "чистій",
Щоб Міськраду було видно,
А не Дніпро, кручі,
Бо давно вже не реве
Борисфен "ревучий".
Щоб я бачив кожен день
о восьмій годині,
як з домівок виповзають
жителі Вкраїни,
І як мчаться на роботу,
долю проклинають,
коли на міських дорогах
в пробках застрягають.
Щоб я бачив, як у місті
попсувались люди,
як їм людськії пороки
засіли у груди...
Як над містом чорна хмара
Сонце затуляє...
Нема життя у місті,
Немає, немає!
Як же ж можна, добрі люди,
Із цим злом прожити?
А ще гірше - цеє зло
ще й самим робити???
Де ж поділись доброта,
і людські чесноти?
Поки вони не повернуться,
прошу люди, доти
Поховайте мене в полі,
В полі серед жита,
Та щоб жахів я не бачив
Очі зав`яжіте,
І як людяність поверне
До вашого крову -
Ось тоді пом`яніть мене
Незлим тихим словом.