Заповіт
Поховайте мене у чортківській землі
під кремезним хрестом із сторічного дуба,
де в густій світанковій сталевій імлі
щось синиця синиці щебече бездумно.
Поховайте мене в материнськім краю,
тільки душу мою - жалюгідну, принишклу -
покладіте у срібні уста солов’ю,
хай тривожить завжди насторожливу тишу...
