15.02.2014 01:29
для всіх
209
    
  1 | 1  
 © ЛЮЛЬКА НІНА

Я тебе придумала, я тебе створила

Я тебе придумала, я тебе створила

І тобі, мій милий друже, серденько відкрила.


І хотіла, щоб був ніжний, лагідний і красний:

Словом, мудрий і приємний, у душі прекрасний.


Як марево, як міраж – ти лиш сон для мене –

Прошу, щоб кохання промінь, прокинувся в тебе.


Вітер віє – мої мрії , хмари розвіває,

Птах блакитний і красивий в висоті кружляє.


Птах чудесний, птах любові, що злетів у небо,

І тривоги для душі більшої не треба.


Щоб крутилась голова й розуму не стало,

Лилась музика в душі і кохання мало.


Квіти пелюстки нагнули, як роси упали.

В голубіні піднебесній промені літали.


Ці проміння – сяйво Боже, що із небес ллється,

Зігріває все довкола і Любов’ю зветься.


То зігрій же ти й мене, промінчику теплий,

Погаси самотності – біль життя нестерпний.


Ця самотність так ятрить, душу роз’їдає, 

Як її позбутися серденько не знає.


На все в світі Божа воля – в молитві сказати:

«Поможи мені, Всевишній, оцей біль здолати!

Щоб промінчик Твій із неба мене осіяв

Та в подальшому житті щастям надихав.»



с. Нижні Станівці Чернівецької області, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.02.2014 16:06  Деркач Олександр => © 

Гарні думки, слова...якби ще над формою попрацювати...