26.02.2014 19:01
18+
661 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Лисенко Тетяна

А у матері сльози – рікою...

А у матері сльози – рікою,

Її син – солдат – на Майдані.

Він стоїть там живою стіною,

Боронить від людей владу – пані.


Він стояв би і з іншого боку,

Барикади беріг би і зводив,

Та не сміє зробити і кроку,

Бо заляканий старшим із взводу.


Він не має ні права, ні слова,

Адже має наказам коритись.

Щоб бандитськая владная свора,

Могла й далі жиріть й веселитись.


А у матері  сльози -  рікою,

Бо два сини -  по різні два боки.

Перехрестить їх ніжно рукою,

Прошепоче молитву за спокій.



01.2014

Публікації: Лисенко Тетяна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.02.2014 17:03  © ... => Суворий 

Дуже влучно сказано. Головне не повторити помилок, щоб знову не породити зневіру у людей. Занадто велику ціну заплачено цього разу, нажаль... 

Щодо цього віршу, то в декого з молоденьких курсантів за спинами стояли свої ж командири зі зброєю, щоби ті не похитнулися. Показово, для своїх підопічних, непокірних стріляли. 

 
 26.02.2014 20:54  Оля Стасюк 

Сильно торкнуло. Якось і Майдан уже охопили стереотипи.... а Ви висвітлили два різних боки проблеми.... дуже глибоко. Схиляюся перед автором. 

 
 26.02.2014 19:10  Суворий => © 

Напевно треба "подякувати" Ющенку за зганьблений Майдан 2004 та Юлі за її платні майдани, що в вишкіл спецпризначенців було додано стійкість до квітів, пісень та посмішок під час масових акцій всенародного протесту. За те полоскання мізків військових про ніби-то проплачених козачків, що когось за вуха тягнуть до влади, чи терористів, з якими НЕ вести перемовини є правилом хорошого тону, і відповідно можна знищувати без роздумів та вагань. Дехто поклав своє життя, щоб довести, що це не так... Жоден беркут не похитнувся до останнього, інструктори виконали свою роботу на відмінно...