Деркач Олександр Безвілля
Зіп`єм безвілля спільний біль,
Що нас утратами так ранить.
Безмежжя наших божевіль
Тримають ґрати і паркани.
І сурогатами - не кров,
А фальш-синдромами, по вені,
Стече сплюндрована любов
Під глум буденних теревенів.
м.Прилуки, 01.03.2014
22.04.2014 22:19 Ем Скитаній => © |
 згоден з паном Орестом...тільки я, наприклад, із усіх сил опираюся буденності - складаю віршики, як вже зовсім дістають. |
22.04.2014 19:15 КАТИНСЬКИЙ ОРЕСТ => © |
 саме будні --- вбивають... |
11.03.2014 18:52 Ганна Коназюк |
 Гарно. Головне, що вона була... хоч і сплюндрована. Це надасть сили дорожити нею в майбутньому. Мабуть так... Вірш дуже душевний. |
11.03.2014 18:39 Ірина Затинейко-Михалевич |
 хай не буде місця зайвим теревеням)! а вірш - пронизаний рідкісним пульсуванням...живий такий... |
06.03.2014 23:45 Антоніна Грицаюк |
 Більше оптимізму! Весна іде - надії, сподівання несе на краще! |
01.03.2014 23:58 Світлана Рачинська => © |
 Стече з талим снігом, щоб дати дорогу іншій) Закономірність. Весна ж іде!!! Боюсь коментувати. Просто чудово! Без теревенів... |
01.03.2014 22:52 Тетяна Белімова => © |
 Про щось дуже важке для вас. Зрозуміло, що вам дуже тяжко зараз. Хай минає! |
01.03.2014 18:14 Оля Стасюк |
 згодна з Наталкою, треба вводити романтику) а то надто матеріалістична любов виходить))))))) гарно! |