Дар безцінний

«Де ты здесь узялся?»
«З України». — «Так як же ты
Й говорыть не вмиєш
По-здешему?» — «Ба ні,— кажу,—
Говорить умію.
Та не хочу».
Тарас Шевченко

Є у тебе, Україно, дар безцінний,

Він намистом серце прикраша,

І блакитною шовковою хустиной

Твою косу розкішну запліта.

Пестили і прадіди, й діди,

А тепер чомусь тускніє у неволі,

Ледве пробивається в пітьмі.

Цінять цей дарунок одиниці,

Одиниці ним себе вкрашають,

І гордяться Мовою-Царицей,

І її лиш даром називають.

Не цурайтесь мови, бо це пісня.

Пісня, що надією жива,

І з любов"ю серця наші тисне,

Пригорне, коханням укрива.

Українець це і я, і ти --

Хто Вкраїной тішиться, гордиться.

Не цураючись її дорогою пройти

Справжній українець не боїться!

Мовою, як піснею говорить,

Любить річку, свій квітучий гай,

Поле, ниви і величні гори...

Як і ти вкраїнець, то і ти співай!

5 лютого 2008р.

Візьміть участь в обговоренні