05.03.2014 16:35
для всіх
598
    
  1 | 3  
 © Лариса Радько

Дар безцінний

«Де ты здесь узялся?»
«З України». — «Так як же ты
Й говорыть не вмиєш
По-здешему?» — «Ба ні,— кажу,—
Говорить умію.
Та не хочу».
Тарас Шевченко

Є у тебе, Україно, дар безцінний,

Він намистом серце прикраша,

І блакитною шовковою хустиной

Твою косу розкішну запліта.

 

Цей безцінний подарунок долі

Пестили і прадіди, й діди,

А тепер чомусь тускніє у неволі,

Ледве пробивається в пітьмі.

 

Цінять цей дарунок одиниці,

Одиниці ним себе вкрашають,

І гордяться Мовою-Царицей,

І її лиш даром називають.

 

Не цурайтесь мови, бо це пісня.

Пісня, що надією жива,

І з любов"ю серця наші тисне,

Пригорне, коханням укрива.

 

Українець це і я, і ти --

Хто Вкраїной тішиться, гордиться.

Не цураючись її дорогою пройти

Справжній українець не боїться!

 

Мовою, як піснею говорить,

Любить річку, свій квітучий гай,

Поле, ниви і величні гори...

Як і ти вкраїнець, то і ти співай!



5 лютого 2008р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.03.2014 00:19  Суворий => © 

"упліта" це скоріше про булочку, краще "запліта" Може варто переробити? І "дорОжить" теж викликає сумніви... Там рима така спливає...

 04.03.2014 22:44  Світлана Рачинська => © 

Так, мова це дар!
Тільки от закінчення "ой" я б змінила... Але право Ваше!