04.04.2013 10:39
для всіх
226
    
  3 | 3  
 © Дебелий Леонід Семенович

Моя зоря

Дружині



Світи, світи, моя зоря,

Зоря моїх останніх днів,

Тобі молюсь, тебе люблю,

Як й сорок літ тому любив.


Тобі я вдячний за синів,

За дум високих зорепад,

За доброту, за спокій снів,

За затишок у домі й лад.


Якби я міг, то ці слова

Я щедро б в бронзу перелив,

Тож твій душі безмежний скарб

Всім нашим внукам заповім.


Нехай несуть безцінний дар

Й відчують пал, що з ним зазнав,

А я в вершинах небуття

Пишатимуся,

Що

Тебе

Кохав …


                        

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2013 21:17  Тетяна Чорновіл => © 

І знову чудова поезія!
Ваша дружина не пише вірші, щоб творити у відповідь такі вдячні присвяти?

 04.04.2013 21:11  Чернуха Любов => © 

це тільки з висоти прожитих років можна так щиро і тепло зізнаватися в коханні рідній людині!

 04.04.2013 12:59  Каранда Галина => © 

гарно.... починаю вже заздрити вашій дружині))))) ну, жартую звісно. Дуже поважаю таких людей, чесно. уклін Вам.