Почорнів Дніпро
з рубрики / циклу «Про долю»
Почорнів старий Дніпро,
Притуливсь до кручі,
Ходить, бродить всюди зло,
Простори ж могучі.
Рвуть земельку на частини,
Кляті воріженьки,
Роблять рани для країни,
З того ще й раденькі.
Чи ти чуєш те, Тарасе,
Чи бачиш те горе?
Україна гірко плаче,
Доле ж наша, доле.
Сплюндрували, що могли,
Віру в серці вбили,
Намутили всі води,
Мовби й не любили.
Я старий та не сліпий,
Все те лихо бачу,
Чому світ такий страшний?
Не раз з того плачу.
А ти з кручі подивися,
Що діється всюди,
Щиро Богу помолися,
В чому ж винні люди?
Терпить горе простий люд,
За що йому кара,
Нехай в прірву іде блуд,
Він для нас не пара.
Так журивсь старий Дніпро,
Хвилі в кручу бились,
Мов топив у воді зло,
З Тарасом молились.
м. Славута,
