10.03.2014 14:48
для всіх
238
    
  - | 3  
 © Лариса Радько

Де наша гордість?

Де справедливість і де доброта?

Де чесність та правда, що в серці жила?

Де наша гідність і наша краса?

Ми ж українці! Це ж наша земля!

Невже самостійно свої ми проблеми

Не можемо вирішить самі?

Невже ми не знаємо хто ми і що ми?

Невже керувати дозволимо нами?

Ми ж самі все можем: і гори звернути,

І річку глибоку пройти!

Ми ж самі зуміємо долю вернути,

До цілі своєї дійти!

Та де ж вона -- наша кінцева мета,

Забута й затоптана кимось?

Та ось же вона! Вона з нами була

Та загубилась, розгублена чимось.

Ніколи краса її нас не кидала

І в кожному серці жила.

Ми просто забули, вона розгубилась,

Тому занепала, згасла.

І нашу любов до грошей і багатства

Вона не змогла подолати,

Чекала, надію свою берегла

Про те, що кайдани зламати

Зуміємо ми,

Та розбили давно

Ми їх на щепки,

Та що із того?

Поглянте навколо: де наша любов?

Де наша дружба і єдність?

Де той наш рідний, єдиний лиш кров?

Де наше щастя? Де гідність?

Чому розрізнились? Чому живемо

Окремо один від одного?

Чому так спокійно в наш час ми спимо,

Не дивлячись, що в нас довкола?

Чому ми не можемо знов об`єднатись,

Щоб знову повстати за долю?

За нашу єдину велику країну,

За щастя та нашую волю?

Розбудемо гідність та наше єство,

Розбудемо ціль ми свою!

Повстанем за щастя і наше добро!

Розбудем свою ми мету!

Хоча б лиш словами й законом,

Хоча б лиш для діла свого,

І хоч би без зброї та крові

Та ж можно добитись свого!



22 лютого 2006р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.03.2014 15:38  Ганна Коназюк 

Ларисо! Написали твір не маленький...)) Тема та ідея зрозумілі і дуже актуальні. Дозвольте звернути Вашу увагу на вживання повторів у віршеві.
"Невже самостійно свої ми проблеми
Не можемо вирішить самі?
Невже ми не знаємо хто ми і що ми?" - у трьох рядочках чотири рази "ми". Таких повторів слід уникати. Зловживаєте словом "самі"...) Таких "прогріхів" у Вас трішки є...)) Ваш вірш - це Ваше "дитя". Дайте йому раду, він заслуговує на це!))))) Не сприймайте мої слова, як гостру зарозумілу критику - а як дружню пораду!)))

 10.03.2014 14:55  Тетяна Белімова 

Пані Ларисо! Важко не погодитися із попереднім коментарем... Чесно кажучи, здивована трішки, чому ваш твір надрукували. Ви його не те, що не доопрацювали, а таке враження, що взагалі не сильно й замислювалися над ним, і вже напевно не перечитували.
Дуже хороші думки і побажання заримовані аби як! Шкода((

 10.03.2014 14:41  Суворий => © 

Ви пробували декламувати цей твір? Як ви думаєте він легко запам`ятовується? В кінці вже забракло слів, рифмуєте слово "свого" словом "свого"...

Це я веду до того, що такі фундаментальні твори вимагають відповідального ставлення до кожного рядочка...