Господар
Над рікою у долині
Стоїть хлопець на вершині.
Думку думає, гадає,
Що робить йому не знає.
Та на цій горі високій
Забуває усе хлопець:
І про лихо, про нещастя,
Лише тут у нього щастя.
Віє вітер в лице швидко,
А з гори йому все видко:
Вся краса його долини,
Його краю і країни.
Тут і річка, і лісок,
І малесенький струмок,
Що тече до мами річки,
Мов тонка блакитна стрічка.
Тут і сонце більше гріє,
Більше світить і радіє.
Тут і небо все ж ясніше,
І трава тут зеленіша...
Може й так, та хлопець знає,
Й про красу природи дбає.
І він знає, що це дар,
І лиш він тут господар.
Його голос пролунає,
Ехом гучно заспіває.
Розповість він все в тиші,
Стане легше на душі.
Відпочине, душу вилле,
Заспокоється і піде
Знову в світ нелегкий, тяжкий,
Скинув з серця камінь важкий.
24 лютого 2006р.