Я своє позабуду імення,
Щоб лише пам’ятати одне –
Є на світі моя Україна,
Без котрої немає мене.
І без неї я – тільки людина,
А у чому ж тоді моя суть?
Коли є на землі Україна,
То й мене українкою звуть!
Екстрамодних я шатів не хочу,
Екзотичних не хочу я страв.
Коли є на землі Україна –
Я щаслива і тим, що Бог дав.
Не бажаю і грошей зелених –
Посадити зелений би сад.
Поки є на землі Україна,
То живу я, неначе магнат,
Вдовольняючись співом пташиним,
Сонця променем світлим, ясним.
Поки ще нАрід мій буде жити –
Я навіки і завжди із ним.
Я забуду мізерні здобутки,
І забуду літ скільки живу.
Поки є на землі Україна,
Доти вірші свої я пишу.
