Життя, мов сон, а сон – реальність наче:
Складні думки, заплутані паролі.
Душа – увись, а тіло надто кволе –
Упасти легко, важко встати, значить.
Комети – мрії в просторі і часі,
Діставши із нутра зірок осердя,
Об перешкоди б’ються спересердя,
Чоло обдерте тулять до Пегасів.
Зів’ялі крила пір’ям – аж додолу,
Похнюплені невиконаним струмом,
На зло усім вітрам, невдачам, глумам
Ідуть, ідуть у свій вігвам – додому.
Покірні щогли лиш своїм причалам.
Янтарний берег – прихисток недолі.
Душа – увись, а тіло надто кволе.
Цей сон – життя, реальність сном постала.
