Ой ти думо, моя думо
Ой ти думо, моя думо,
Чого душу краєш:
Як жилося-прожилося,
Ти це добре знаєш.
А я тебе тай пригорну
До серденька свого,
Тай забуду про те горе,
Що було до того.
Скільки б я не пригортала –
Ти не полюбляєш,
Скільки б горе не забула –
Та ти нагадаєш.
Бо не мож життя прожити
Й минуле забути,
В людей шану і прихильність
Нелегко здобути.
Пролетіли мої роки,
Стрімко пролетіли -
Як у вирій, в край далекий
Птахи відлетіли.
Не вернуть рожеву юність,
Молодість прекрасну –
Та у цім житті складному
Безслідно не згасну.
В моїм серці вогонь горить
І думки палають,
У віршах моїх душевних
Вони випливають.
І дякую тобі Боже,
Дякую навіки,
Що ти дав мені талант
В пристойному віці.
с.Нижні Станівці, Буковина, 12.06.2013