Твоя напіврозстібнута сорочка...
Слова твої полинною отрутою
Нехай:
Із уст медових, голосом-дзвіночком...
Твоя напіврозстібнута сорочка
Шепоче голосніш мені - "Торкнись її,
Кохай".
Сльоза твоя полинною отрутою
Нехай
Рум"янця вздовж униз тече струмочком:
Туди, де ще застібнута сорочка
Кричить мені у вічі _ "Роздягай її,
Кохай!"
Розлиюся солодкою отрутою...
І хай
Слова-полин мовчать-гірчать віночком,
І стане надто зайвою сорочка..,
Коли зімкнеться простір двох
Зітхань.
