24.03.2014 01:01
for all
189 views
    
rating 5 | 13 usr.
 © Олександр Новіков

Різав

Вона щоразу його пізнавала,

сильну руку та юне обличчя,

і добровільно давала,

різать себе на збіжжя.

І вперше вона раділа,

і майже не чула болю

бо знала, що зранене тіло

життям проросте поволі.

А він сім"я їй клав у рани

і рясно зливав водою,

і сонячний промінь, весняний

згодом її погоїв.

А вдруге вона боялась,

та й в нього тремтіли жили

та волю в кулак зібравши,

одне одного вони боронили.

І вона розліталась шматками,

а він сіяв вогонь невпино,

і димілось під його ногами,

стріляних зерен латунне лушпиння.

А втретє вона кричала,

кляла за цю прямокутність,

його ж рука краї підчищала,

а очі з"їдала відсутність.

І між ними зв`язок тоді зник,

а виростала лише напруга,

коли він ховав у ній

на війні полеглого друга.

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.05.2014 15:35  Володимир Пірнач => © 

Шикарно.
Бачу, і тут мій коментар не потрапив до автора.. 

 26.03.2014 02:30  очень не тайная покл... => © 

Саш, ти не надумай собі до фанатизму радості з тих оцінок, хоч ти й не такий, але все ж - половина "чудово" мої) ехехе
Гарно, чуттєво, як тільки можна взяти і видерти із своєї ущільненої душі. дякую тобі за частинку мені і всім хорошим людям)
хай живе оцинкована сталь...  

 26.03.2014 01:26  Тетяна Чорновіл => © 

Сильно! 

 24.03.2014 22:55  Недрукована => © 

Мощно, Саш!
Дуже зайшов текст.
Ти мені тут трохи Пірнача нагадав (сподіваюсь ти не посердишся за таке порівняння:))
Сильні рядки безумовно.
Люблю такі тексти. 

 24.03.2014 11:40  Світлана Рачинська => © 

І я вражена! Пронизливий текст. Чудово! 

 24.03.2014 08:54  Тетяна Белімова => © 

Саш... Вражаючі образи, як завжди у тебе! Молодець! 

 23.03.2014 23:13  Деркач Олександр => © 

Класно 

 23.03.2014 22:03  Ірина Затинейко-Миха... 

кінцівка дух перехоплює!!! 

 23.03.2014 22:02  Ірина Затинейко-Миха... 

моторошно...неймовірні відчуття від поезії - чогось подібного за силою і енергетикою не пригадую, коли мене так вражало... ще повернуся до перечитувань!