25.03.2014 14:28

для всіх

225

4 | 4

 © Маріанна

Свіча

Ти стоїш зі свічею в руках

І ховаєш зізнання у прах,

Залишається згусток імен,

Тихий відгук розбитий ущент.

Полонили клепсидри старі,

Що горіло – лиш спогад згори.

Терен – сторож забутих стежок,

На яких не здійснити і крок.

Забрели в невідомі гаї.

Збутий спадок чиєї сім’ї?

І роса на стопі як сльоза.

Чи достатньо холодна вона?