25.03.2014 14:28
for all
148 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Маріанна

Свіча

Ти стоїш зі свічею в руках

І ховаєш зізнання у прах,

Залишається згусток імен,

Тихий відгук розбитий ущент.


Полонили клепсидри старі,

Що горіло – лиш спогад згори.

Терен – сторож забутих стежок,

На яких не здійснити і крок.


Забрели в невідомі гаї.

Збутий спадок чиєї сім’ї?

І роса на стопі як сльоза.

Чи достатньо холодна вона?

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.03.2014 11:15  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую 

 25.03.2014 19:32  Ірина Затинейко-Миха... 

філософські роздуми...гарно 

 25.03.2014 18:32  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Спасибі 

 25.03.2014 18:31  © ... => Світлана Рачинська 

Дуже дякую! Так приємно! 

 25.03.2014 16:04  Світлана Рачинська => © 

Глибокі і сильні думки... Сльозяться стопи - хіба можна красномовніше про біль? чудово! 

 25.03.2014 13:28  ГАННА КОНАЗЮК 

Гарно... 

 25.03.2014 10:36  Тетяна Белімова => © 

Сам собі шлях освітлюєш і сам від себе щось намагаєшся приховати... Сутність людська... Дивує нас без міри!