Жениться Данило
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Пішла чутка по селі,
Жениться Данило,
Здивувалися усі,
Комусь «пощастило».
Ледацюга, лобуряка,
Вміє лише грати,
На все село забіяка,
Буде виживати.
На те Галя не зважає,
Заглядає в очі,
Його щиро пригортає,
Слухати не хоче.
Ладна все вона робити,
Аби грав Данило,
Буду вік його любити,
Життя в даль летіло.
Галя в хаті, на городі,
В хліві і у полі,
І при будь-якій нагоді,
Дякує для долі.
Жити весело, це так,
Що тут нарікати,
Чоловік в неї мастак,
Гарно вміє грати.
Руки ніжні у Данила,
Мов у Паганіні,
В Галі шкіра огрубіла,
Мозолі, аж сині.
Як візьме в руки сокиру,
Аж земля гуде,
Гне сердешна усе спину,
Та це все пусте.
Розгорнув баян Данило,
Моргнув оком Галі,
На душі аж посвітліло,
Що там ті роялі.
Всюди музика летить,
Це ж Данило грає,
Галя ловить кожну мить,
Ще й досі кохає.
м. Славута,
