ах! мрія...
1. падіння.
і небеса над тобою великим вітрилом -
полощуться під натиском буревію твого натхнення.
вони насилають на землю дощі, сніги, спрагу, стихиї і затишок.
...ти - митець власного "я", отже ти - володар світу.
думками сягаєш зірок, розганяючи хмари.
місяць пронизує наскрізь тебе і ясніє мрією з твоїх очей.
сонце променіє у твоєму серці.
духовність твоя висока, душа вільна.
свідомість чиста від аморальності і брехні цивілізації -
бо лише ти ідеальний і знаєш усі правди світу.
ти височиєш над метушнею, марнотою марнот,
над хаосом, утвореним людським побутовим буттям,
над людиною височиєш, яка є руйнівник, злодій у природі.
...але ж і ти людина -
і кашкет на тобі суперовий, і одіж ексклюзивний,
і туфлі рампасові на тобі, і життя твоє тривне,
і достаток твій невичерпний,
і жадоба твоя, мов той Всесвіт, безмежна...досить! -
волі твоєї на крок, оцінений в шелях, в ніщо.
2. шкірність.
прагматизм, ідеалізація монетарності.
турбота, подум лише про зовнішність і про власне тіло -
аж до самозречення, або до самозакоханості,
до егоїзму - до егоїзму великого чи помірного,
визначного чи ницого, здорового чи хворого і все ж -
егоїзму.
жити тільки сьогоденням, а що там, далі - начхати!
плювати на долю, на бліду фантазію невдах.
майбутнє в Бога, минуле - темрява, дурка,
вигадка слабодухих недоумків -
є лише сьогодні і є лише ти!
ти, який в усьому світі
і негідник, і праведник, вигадник,
винахідник, мисливець, загарбник... -
ти охопив собою усе.
тому що ти - цілий світ,
хай і окреслений тілесною оболонкою, але -
світ!..
о, якби не цяя шкіра...
3. питання.
чом та через що мрія гасне у темряві буття?
що це? - хибність?.. похибка?.. чи схибленість?..
може, звичайнісінька лінь мислення і чуттів?..
зосередженість на тільки для тебе значущій
та, все ж таки, дурниці?..
чи мавпування перед собою у собі?..
страх перед непевностями
і хизування позірною сміливістю перед багатолюдністю?..
а, можливо, банальний відступ перед побутом,
виправдовування себе самого у власних думках
і погляду на світ,
і щодо людини у світі?.. -
абияк!
головне - фізичний рух зупинився,
сильні і якісні поривання душі, свіжі сили -
зіпсовані.
залишилася гола думка -
квола чи смілива, але сіра -
вона застить світло творчості і є тягарем у злеті душі...
зникла мрія і Богом стала мить -
чому?..
4. кохання.
коли кохання пройде повз тебе, спитаєш себе
- ...чи було що гарного в житті?.. -
- так... - відповідатимеш ти.
- а поганого?.. -
- о! так, звичайно... - з ентузіазмом відповіси,
розлого складаючи сповідь.
негайно забудь все погане!
люби природу і - мовчи...мовчи!
звикай до забуття, до навпізнавань,
не роздумуй над тим, чому все так швидко змінюється -
досить того, що ти всіх і все пом"ятаєш.
і не треба! не треба виголошувати уголос своє минуле -
то нікому не цікаво і не потрібне.
пом"ятай - мудрість повниться минулим
і мовчить вустами печалі...
5. жалі.
яма, вщент заповнена сметаною,
з якої виринають кружальця духмяної цитрини,
улитої сиропом з вишЕнь.
відсутність усього, що хоча б віддалено
уподібнювалось на позитив, на щось статечне,
солідне, справжнє, грунтовне і вічне.
усе накрилось лядою паскудства,
дивлячись на котру розмірковуєш про вбивство.
воля, незалежність індивідуального в реаліях,
заперечення, відкидання пристойного, порядного -
ти! порядний! я тебе не знаю! -
якання, декларативність, строкатість в усьому -
картинна поза зневаги і презирства
до врівноваженого і нормального -
нормальний тотожний ханжі і нікчемі, жлобу, лоху!
нормальність прикута до прози буття -
вона мізер, лузер, пил...вона не небесна
і до зір не причетна!
...о, зорі!
зірки - оббирані цибулини, від споглядання яких
рясно стікають сльози з очей -
зірки над нами, далі від нас, вище - як мрія!
зірки - хозяї безодні, вони окраса самотності Всесвіта,
у безмежності безмежні...
але мрію вбито і Богом стала мить.
і радіємо зневаженню, приниженню
у спогляданні заблюваного, обпльованого,
загаженого дива, що звалося мрією...
- О! Кайросе, що ти накоїв?!. -
і удрали рюмка, ридма ридаючи,
але нишком, потай.
...не дошукуйся істин і суті речей -
їх не існує.
логіка - в темряві.
тут лише абстракції та асоціації чуттів і відчуваннь,
абракадабра мислення и висловлювання,
відлуння шепоту, що лине від тебе до тебе,
лише примарний подих твоєї душі у Всесвіті -
і все...
1993-94рр., 2014р.
