Правічні...
Талою водою – такою м’якою,
аж гладкою
Стікаю у твої долоні
А в них – ой, як пречудово…
До сліз –
І перших схлипів…
Їх вже чекаєш Ти!
А сльози – такі тоді солодкі.
І м’які…
Як тала весняна вода.
І не символом страждання
Пливе ця згубна талість
У квітневу ніч…
Вмивайся ними,
Любий!
Відкрий вікно – хай цвіт абрикосів
залоскоче юним неспокоєм…
Я так давно не полоскала коси
ранньою росою перед Великоднем…
Ми правічні…
Життєдайні.