Тетяна Чорновіл Весняний мокрець
З застиглої зимовим сном землі
Мокрець пробився крізь минулу кригу,
Вже й цвіт несміло горне до ріллі,
Відчувши сонця променисту втіху
В ранньовесняній прохолодній млі.
І веснами стривожені думки
Хоч близько, та на порух спрагло-дальній
Простягнутої в холоді руки
Тремтять на вітрі, мов в імлі печальній
Малесенькі біленькі квіточки.
05.04.2014 18:53 Антоніна Грицаюк |
 Повіяло весняним ароматом ранніх квітів! |
05.04.2014 13:25 Деркач Олександр => © |
 Чудово...і чудова весна, і чудо цей мокрець, все так гармонійно, а люди... |
04.04.2014 23:05 Світлана Рачинська => © |
 Неймовірно!!! Потрібно озвучити таку вишукану красу) |
04.04.2014 21:27 Тадм |
 вірш, як і квіточки, тендітно-ніжний |
04.04.2014 09:50 Тетяна Белімова => © |
 Бачили ці квіточки)))) Додавайте до вашої чудової флористичної збірочки! Легка, майже невагома поезія, як і сама квіточка мокрець)) |
04.04.2014 07:34 Олена Вишневська |
 звучить ніби мить зародження....ніжно... трепетно.... |