02.08.2010 14:09
-
384
    
  2 | 2  
 © Осокір

Гірке повернення

Я неначе ожив із віршами 

Із полону немов би утік. 

Так хотів, побрататись з Віками 

І залишити темний свій бік. 


Він немов би отрута солодка, 

Як Спокуса без краю й кінця. 

З ним боротись, то справа не легка 

Але має слабкі він місця. 


Хоч завдав я удар йому сильний 

Він підвівсь, коли зникнула ти. 

Хоч долинув цей сморід могильний 

Я не зміг просто поруч пройти. 


І зануривсь по груди, по плечі 

В цю огидно-чарівну вуаль. 

Завітав тепер Розпач, до речі 

І привів свою подругу – Жаль. 


Ти не гнівайсь на мене, благаю! 

Хоч не вперше про це я прошу. 

Я не Янгол Небесний, я знаю 

Для Душі я про захист молю. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!