Роз’їдемось?..
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Знов – весна із пахучими квітами,
Холоди ці – напевне, прощальні.
Не зненавиділа – любитиму.
А нейтрально… Що в світі нейтральне?
Яке діло кому куди хочеться?
Мені – в гори. Ти мрієш про хвилі.
Але в хвилях чомусь не пророчиться,
Не сміється у горах щось, милий…
А іще в тих лісах не награєшся
У кохання без жодної вади.
Навпаки, там в собі розбираєшся
І шукаєш глибокої правди.
Адже гори далекі від лестощів –
Це не світле гладеньке каміння!
Вони істину мають у величі,
У комашці й зіркових склепіннях.
Там в кохання не бажано гратися,
Бо стрімкі дуже вигини плаїв.
Доведеться, коханий, прощатися.
Я – в Карпати. Себе пошукаю.
