Сад зоряних мрій

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Коли ніч на досвітній межі

В безвість кликала зорі останні,

Сном зітхнули рядки довгождані

Й зачаровано стихли в вірші,

Що в тумани зійшов на світанні.

Ніби й тут – пригадаю ось-ось,

Манять сонячно рими нехитрі

У весни синьонебій палітрі.

Ні, нема… Тільки серце зайшлось,

Пульсом слово відчувши на вітрі.

Мчу між хмар за відлуннями слів

Крізь квітучі дива медограю,

Передбаченням рим завмираю

В синій вечір, де вірш захмелів,

Спивши присмерку ласку до краю…

Коли слів зачарований рій,

Забринить поміж хмар потічками,

Хай мій вірш заясніє рядками,

У саду твоїх зоряних мрій.

Аж тоді з ним зіллюся думками.

Візьміть участь в обговоренні

13.04.2014 13:13 Деркач Олександр => ©

Вірш зачарував з першого рядка, красиво...

12.04.2014 12:34 Тетяна Белімова => ©

Із секретів поетичної творчості! І такий загадковий п`ятирядок!

{#}

11.04.2014 23:33 Світлана Рачинська => ©

Як можна тільки не сприйняти такі слова? Вони обов"язково являються чиєюсь мрією!!! Ваш сад зоряних мрій зачарував просто!

Натхненні мрії. Хай так буде!))

гарний віршик)

Гарна форма хмільного вірша, і я захміліла від рим))))

11.04.2014 20:45 Антоніна Грицаюк

Гарний вірш! Аж сама замріялась читаючи його полетіла далеко у вись думками... Хай ваші мрії і сподівання збуваються молодчинка!

11.04.2014 20:05 Ганна Коназюк

{#} Божественно!!! Від форми поезії до кожного слова у рядочку - все гармонійно прекрасно!!!