Ірина Червінська-Мандич
Літо за літом залиті по самі очі…
Голуб брудний з підвіконня завзято туркоче.
Голубе вражий, не клюй в голові моїй кригу!
Вчора любив Амстердам, нині їду до Риги.
Вийду на сонечко, очі зіщулю до неба –
Файно пізнала мене винодатиця Геба!
Пиво придбав – і всі люди мені щиро любі –
Градуси, значить, не тільки на зло і на згубу…
13.04.2014
14.04.2014 03:10 Деркач Олександр => © |
 цікаво) заключний рядок просто прєлєсть)))) |
14.04.2014 00:44 Марина Моренго => © |
 Сміх крізь сльози! Сподобалось. |
14.04.2014 00:04 Тетяна Белімова => © |
 Іро! Ну я знову в захопленні! І про Гебу, і про космополітизм, і про алкоголь - а насправді про виродження і бездуховність... і у такому клаптику тексту! Ірочко! Вражаюся твоєму таланту! |