23.04.2014 12:33

для всіх

475

6 | 6

 © Олена Вишневська

Моє сонце

Моє сонце випалює зайчики на простирадлі

І щоденно торкається фрешем сполоханих вій,

Ще за чверть до світанку вривається в двері парадні,

А за ніч до сніданку нагадує березень твій.

Моє сонце листи відшліфовує на скляних шибах,

Запускає в мені ендорфіни по ріках судин,

То півночі не спить - з головою і п’ятами в книгах,

То ніяк не знайде до бадьорого часу пружин.

Моє сонце на хвилях опіслялютневих морозів

Захлинається талими водами трепетних втіх,

І, здається, позаторік плавати бу́ло ще в змозі,

А цього́річ весняними краплями скапує з стріх.

Моє сонце повільно пробуджує спалахи літа,

Стільниками медовими гоїть задавнений щем,

І пронизує передранковим промінням повітря,

Доки я йому пи́шу вірші́ на собі олівцем.

23 квітня 2014 р.