Кусень місяця
Кусень місяця так заглядає крізь скла полотно,
Як безчесний шахрай веде розвідку нового місця:
В потаємні думки сипле сумнівів сум толокно,
Стоголосся печалі бринить – і на серці так прісно.
І на серці так прісно – без спецій,без снів, без жалю́,
Хоч би з хмарки шматочок солодкої вати пізнати…
Може, впала б дощем на смичок я тому́ скрипалю,
Що мою меланхолію в струни вплітає дівчачі.
Заплітає у струни токати із нот кришталю
І до краю заповнює відчаєм хмелем отрути.
Я сьогодні не то́му зізналась, як грішно люблю,
І крізь скла полотно задивляється місяця кусень…
13 квітня 2014 р.
