Небайдужа арифметика
Поділи мене на́ціло так, щоб без зайвого залишку,
Не важливо, що наші стосунки нагадують дріб,
Часом правильний, але частіше буває у надлишку:
Мій чисельник зростає, як дріжджі в опарі на хліб.
Розділи мене порівно попри табу в рамках повісті
Про нестримне кохання, де в часі немає границь,
Попри стислі ліміти можливостей в закутках совісті
Врахувати усі варіанти подій до дрібниць.
Можеш множити чи додавати хоч до нескінченності,
Ця романтика в числах спорідненість душ не зітре –
Хочеш мінус на плюс, хочеш мінус на мінус буденності,
Та мені все одно: на письмі це звичайне «тире».
Віднімай, коли маєш потребу, в тобі – моя істина…
Знай, мій стан не обнулиться всупереч плинності днів.
Моє серце таке небайдуже між ребрами стиснено,
Непримхливе… хоч іноді рветься без тебе в надрив...
