Любила щиро Україну
з рубрики / циклу «Про долю»
Любила щиро Україну,
Усім серцем, як могла,
Було терпіння і наснага,
Та миттю лопнула струна.
Втоптали віру у багнюку,
Стрілу встромили у грудину,
Пройшли велику всі науку,
Усіх до купи з’єднав біль,
Ворог від люті озвірів,
Він мав свою давно вже ціль,
Народ єднавсь – він скаженів.
Очі горять, мов в сатани,
Із вуст летить лише брехня,
Вже не з’єднати нам струни,
Ворог довіку не рідня.
Кріпися ненько Україно,
За руки всіх людей єднай,
На всьому світі ти єдина,
Твій неповторний земний рай.
м. Славута,
