Одному товаришу
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Стрічались якось хвилею – уранці
Чи пообідні… Все було без див.
Смішний хлопчина. Так боявся танців,
А жити щось без танців не умів...
Слова його – неначе ластовині,
Леткі були й дівчат кидали в дрож.
У нього було прізвище пташине
Й просте ім’я апостола також.
Такий він був – хороший друг, напевне.
Ми розійшлись – і загубились вмить.
Це сталося раптово й недаремно,
Бо час занадто швидко в нас летить.
Я так тоді й не закохалась в нього.
Була одна лиш школа в голові.
Отак згубились. На краю дороги,
Що всі «життям» прозвали на землі…
.gif "{#}")