Татова помічниця
з рубрики / циклу «Про долю»
Біжу босоніж по росі,
Аж коле ноги босі,
Милуюся я тій красі,
Живу я тим і досі.
Немов перлина та роса,
Блищить дорога бита,
Шумить десь татова коса,
Росою зранку вмита.
Лежать покоси у рядок,
Всі схожі, мов близнята,
Лиш тільки соловей замовк,
Біжу горнусь до тата.
Пахне скошена трава,
Деркач дирчить завзято,
Не треба зайві тут слова,
Траву скосив мій тато.
Туман сповив все навкруги,
Нехай собі кружляє,
Тут я не знатиму нудьги,
Вже й сонце не дрімає.
Старанно розтрушу траву,
Корівка посмакує,
Росою сукню обмочу,
Мені все так пасує.
Тато пригорне, поцілує,
Моя ж ти помічниця,
Мов сизий голуб той воркує,
Прокинулась це ж сниться.
Щасливий сон та час вставати,
Хоч іще хвилину,
Не хочу тата відпускати,
Й себе у сні дитину.
м. Славута,
