05.05.2014 23:57

для всіх

933

3 | 3

 © Антоніна Грицаюк

Баба на печі

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Лежить баба на печі,

Ну, а дід на лавці,

Дід муркоче щось собі,

Баба, мов в гарячці.

– Іди, діду, кажу в ліс,

Чого ти розлігся?

Дід із лавки миттю блись,

Як дурний завівся.

– Чого в ліс скажи, стара,

Яка в тім причина?

Щось ти, бабо, не спроста,

Ти немов дитина.

– Піди дрівцяток нарубай,

Треба піч топити,

Швидше, діду, вирушай,

Досить вже мутити.

– Чи ти, бабо, одуріла,

Може змерзли п’яти?

Ти б куфайку ще наділа,

Як холодно спати.

Покректав та все ж пішов,

Досить уже гризти,

Нарубаю бабі дров,

Може зварить їсти.

Прийшов в ліс – відпочиває,

Стомився в дорозі,

А стара ще серце має,

За діда в тривозі.

Відпущу Шарка у ліс,

Хай біжить вартує,

Щоб не спутав діда біс,

Серце лихе чує.

Задрімав хай йому грець,

Мавка йому сниться,

В діда лопнув геть терпець,

Оце то дівиця.

Йде у наступ, шаленіє,

В жилах кипить кров,

А вона скавчить, радіє,

Дід миттю охолов.

Оком правим тільки блик,

З язика пре слина,

Бігати він геть не звик,

Давно вже болить спина.

Підібрав так, підібрав,

В дворі зупинився,

Звір той ззаду доганяв,

Дід лячно хрестився.

В штанах тепло, як в печі,

Дід кричить щодуху,

– Спечи, бабо, калачі,

Щось не бачу руху.

А Шарко забіг у двір,

Хлепче з відра воду,

Дід лихий, як лютий звір,

Сморід на погоду.

Баба сміху наробила,

– Оце так халепа,

Марно Шарка відпустила,

Геть стара дурепа.

Певно в хащах темних був,

Що світу не бачив,

Що свій пес ти не збагнув,

Лиш штани спартачив.

м. Славута,