07.05.2014 15:09
© Тетяна Чорновіл
Весняний передзвін
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
У величному Храмі Твоєї Весни
Між суцвіть запашного спокою
Сподіванням моїм зачаровані сни
Квітнуть, святістю повні лункою,
Щоб зітхнути між зір у п’янкому цвіту
Крізь весни одкровення розмає.
Зірних снів пелюстки, мов молитву святу,
Храм Мого Сподівання приймає.
Чий то Храм калатає у дзвони провин?
Пізно, квітне мить ночі остання.
З нею в зорях затих весняний передзвін
Під тривожне сердець калатання.
Тетяна Чорновіл 
