Діалог замріяних сердець
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Микола Чат
Втаїв я свої мрії у підпілля,
В глибоких штольнях збитої душі...
Але вони, гіллям на водопілля,
Незграбно випливають у вірші.
Тетяна Чорновіл
Летять до зір, про дозвіл не питають,
Хоч гнівні крики з натовпу ростуть,
В осінні трави росами спадають,
В рядках жагучих квітами цвітуть...
Микола Чат
Збентежено стою серед розквіту:
– "Мої бринять то мрієньки, чи ні"?!
Зірву і заховаю їх від світу,
Букетиком конвалій на вікні!
Тетяна Чорновіл
– Де тут взялись конвалії в цю пору? –-
Здивовано підходжу до вікна.
– Весна у серці розквітає скоро... –-
Всміхнулась мені мрія осяйна.
Микола Чат
Не ув‘язнити мрію в гарну клітку -
Туманом злине й здійметься у вись!
Дві душеньки прив‘язані за нитку,
У серденько замріяне сплелись.
Тетяна Чорновіл
О! Мрія мрій! В конвалій ароматі
Солодких снів навіяла мені,
Лишила теплі спогади крилаті
Й розтанула в безмежній таїні...
