Чудо 1942 року в Києво-Печерській Лаврі
з рубрики / циклу «Патріотичне»
Стояв мороз тріскучий
І Київ окупований лежав
В снігах й жалобах,
А в Лаврі кущ калини розцвітав,
Як чудо для киян живих,
І шепіт ширився нестримно -
Це Бог нам знак свій подає,
Що ми відродимось,
Віджиєм, воскреснемо і
Переможемо -
Нас вража сила не візьме...
Сам Еріх Кох прибув
Із почтом охорони,
Коли почув таку дивну новину
І в здивуванні зняв кашкет військовий,
Коли побачив дивную картину.
Стояв, дивився, думав -
Зірвав гілку
І довго милувався свіжістю життя,
Потім спитався за це дивне місце
І коли вчув,
Що це земля свята,
Де праведники в келіях жили -
Молилися, постилися, страждали
У Вірі Праведність вели,
Подав команду -
Хай ідуть кияни,
Без заборони,
До Святої Лаври
І вільно моляться біля калини
За Волю для спасення України...
В мороз тріскучий 1942 року,
Де Бог об`яву свою дав,
Як знаком чуда,
Щоб Україна знов воскресла,
Де святі мощі помагають
Землі рідній своїй -
У Вірі, щоб Надія
У людей не щезла,
Бо всі ми,
У Єдинстві -
Сила незборима,
Де Опікун Всевишній
Наших Сподівань подія є -
Із вишніх помислів Надій,
У Матері Життя -
Оранти України
Незламність Віри нам дає...
Пройшла подія -
Ми перемогли,
Незвичний факт затерли комуністи,
Що був знаменням людям,
Щоб змогли
Себе у Славі відродити
І розказать нащадкам нашим
Про велику силу предків,
Що в обороні краю
Нам знаменням Духу довели,
Що ми у силі Єдності є -
Нездоланні
І в цьому змістом сьогоденності жили...
Святиться Київ й Україна,
Святиться вся наша земля -
Благословеннями у зміни,
Господня сила - Русь свята...
France PARIS (M° 14), 09.05.2014
