23.08.2010 17:04
-
860
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

Пустка

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

Присвячується закинутим
хуторам Чигиринщини

Край лісу покинута хата  

У хвилях бузку потопає, 

Бузкове галуззя крислате 

Під самий поріг підступає. 

 

Вже більше з відром до криниці 

Ніхто не ходитиме зроду, 

Лиш місяць коли круглолиций 

Загляне в застояну воду. 


Давно ту хатину лишили, 

Давно стороною обходять, 

Усе бур’яни заглушили, 

Під тином лиш півники сходять. 


Та ще коло тої криниці 

Калини кущі засихають, 

А вибитих вікон зіниці 

Ще просять про щось, ще благають. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.08.2013 16:28  Серж 

Гарний вірш, дуже бере за душу. А якщо уявити, що хтось колись цю хату збудував, колись у ній жили люди, звучав дитячий сміх, на подвір"ї ходили гуси, кури, то аж серце щемить, а ще коли бачиш це своїми очима.... Жах!

 19.02.2012 14:17  © ... => Каранда Галина 

Хата трохи схожа навіть! Дякую! :)

 19.02.2012 01:28  Каранда Галина => ©