Пустка
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
хуторам Чигиринщини
Край лісу покинута хата
У хвилях бузку потопає,
Бузкове галуззя крислате
Під самий поріг підступає.
Вже більше з відром до криниці
Ніхто не ходитиме зроду,
Лиш місяць коли круглолиций
Загляне в застояну воду.
Давно ту хатину лишили,
Давно стороною обходять,
Усе бур’яни заглушили,
Під тином лиш півники сходять.
Та ще коло тої криниці
Калини кущі засихають,
А вибитих вікон зіниці
Ще просять про щось, ще благають.