Мені б...
А я безтурботно по вітром розбитих калюжах
Услід за тобою біжу, як по тОнкому краю.
Останній ліхтар під дощем свої очі примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам`ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря:
Я дихати хочу тобою заплаканим небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млісно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що на південь звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі.
Дозволь (я під зливою змокла) в тобІ розчинитись.
І каву без цукру, і печиво з словом пророчим
Для мене ще раз приготуй в піднебесній блакиті.
Для мене ще раз розбуди свою заспану тишу-
Мені б тільки голос твій чути, а більшого й годі...
Я берегу наших зігрітих ночей не залишу,
Бо я вже навІки твоя... ще відразу... від тоді...
26 травня 2014 р.
