05.06.2014 21:27
для всіх
212
    
  3 | 3  
 © Бойчук Оля

Жінка у літньому сарі

Жінка без віку у літньому сарі

Сталі думки. У долонях зі сталі

Завтрашній день.


Надпитий портвейн

Лишила як спогад про день, що минає

І часу не гає. А день не встигає

Намарне кудись утекти


Має квитки на літак до Мілана

Тримає валізу, тримається прямо, 

А ноги відмовились йти.


Палити мости не вміла ніколи.

Ховала минуле в халяви з-під поли

Нічим не гасила запал


"Б" термінал. Квиток на удачу

Сховала в кишені квітчастого клатчу.

No changes. No pain.


Допила портвейн. І сотні людей

Почули як виклик «Я житиму далі!»

Із уст тої жінки, що в літньому сарі.



Івано-Франківськ, червень 2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2014 03:52  Якобчук Павло => © 

Дорога. Дорога. Дорога.
Шлях ще не пройдено,
Цей путь безкінечний...
Жінка у сарі...

 06.06.2014 19:23  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікавий вірш як і образ сильної жінки у літньому сарі.

 06.06.2014 16:54  © ... 

Дякую! А плачеш, бо знаєш про кого він? Бо є цікаві варіанти сприйняття вірша, які прочитала від інших людей : ндіанка, яка чомусь їде в Європу, мусульманка, котра тікає від чоловіка).

 06.06.2014 13:29  Ганна Коназюк => © 

Олю, плачу... А вірш - шикарний!!!

 05.06.2014 17:49  Ірина Червінська-Мандич... => © 

клас!!!! я навіть уявила ту жінку у літньому сарі
No changes. No pain. - а це щось особливе, констатація факту. клас!