13.06.2014 22:27
лише 18+
209
    
  3 | 3  
 © Ірина Червінська-Мандич

Інді

Дні, як шпікачки, масні на новини.

Смажить пательня ілюзію щастя:

Кожному інді за зростом воздасться!

(Тільки б не постом, не наполовину)

Сонце заходить і сонце виходить,

Збуджує сенсори ока і тіла.

Ніч депресує, а дощ меланхолить,

Сніг - завойовник, сніг, як Атілла -

Все це ми бачимо. Розум вібрує

І калібрує, складає у кластери

Світ і новини, і Бога, що всує,  

Разом з прокльонами, разом з причастями,  

Смерть і народження,  

Сум і замки на ключ.

Маніакальні прозріння і висновки -

В ситі індивіда мотлоху висівки,  

Міні-галери на стоках, де вільний шлюз.



13.06.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.06.2014 09:45  Тетяна Белімова => © 

Захоплююче! Найбільше сподобалося згадка про "інді"))) (а я й не знала, що воно - але погуглила і вуаля!).
Оцей рядочок звучить ніби з епосу вийнятий:
"Сонце заходить і сонце виходить".
А наступний уже аж занадто сучасний! -
"Збуджує сенсори ока і тіла"
Цікавий твір!

 14.06.2014 18:31  Світлана Рачинська => © 

Завжди зачитуюсь у Ваші вірші, Ірино!  Явно Ви бачите світ містичним третім оком, що захоплює!

 13.06.2014 23:03  Панін Олександр Мико... => © 

Хай усе зупиниться, треба перепочити. Чудово.