Останній рейс
День жалоби, день жалоби - чорний і скорботний,
Знов прийшов він в Україну смутком незворотним.
День трауру, день жалю у нашій країні -
Захищають Матір-Неньку в борні до загину.
Ворог б’є, палить, стріляє, смерть тупа гуляє
У солдат, у патріотів життя забирає.
Паща страшна й ненаситна, піднебіння чорне
Сорок дев’ять десантників у смертельнім горлі.
Це російськая «ігла» літак розстріляла,
Біди чорної- смертей миттєво завдала.
Загинули наші хлопці, наші українці -
Від війни страшної цеї вже горя по вінця.
Скільки смутку, болю й лиха, кров рікою ллється.
Невиправне, вічне горе, життя не вернеться.
Не почують соловейка, не побачать неба,
Бо Героїв України в землю класти треба.
Мати руки заломила, плачуть жінка й діти,
Нема куди, цю страшную правдоньку подіти.
Батька душить клубок в горлі від тяжкої втрати
Що вам ізверги й кати, що вам ще сказати?
Як ви ходите по світі, як ви ще живете,
Людям дивитеся в очі, й душі наші рвете?
До сьомого покоління будете прокляті,
Що прийшли на нашу землю людей убивати.
Боже, Господи Великий, Тебе ми благаєм:
«Зупини кровопролиття!» - з сльозами волаєм.
«Засвіти нам зорю миру в нашій Україні!
Ні війні! Лиш чисте небо в країні єдиній!»
Ще не довго нести смерть, нищити й стріляти
Бо настане час розплати й вам відповідати.
Й неодмінно суд Господній над вами звершиться,
Мрія миру і свободи народу здійсниться.
с.Нижні Станівці, Буковина, 15.06.2014
