Я люблю духмяне надвечір`я
Я люблю духмяне надвечір’я,
Лунко де лунають голоси.
Там дитинством розмальоване подвір’я,
Пахне там трава, що дід скосив.
Весь тинок в яскравім різнобарв’ї –
Намальовані на ньому я і ти…
Ти смішний, і чубчик твій на вітрі
Розвівається, й на шортах скрізь дірки…
І чомусь коліна ті не гояться,
Лікоть весь в «зеленці» і болить;
Ось така біда у нас тут коїться –
Не можливо це дорослим пояснить…
Поряд я – черешні в мене в пелені,
Я тримаю мальви у руках.
В цій хвилині, сонцем мов запечені,
Ми завмерли на фотокартках…
Я щодня туди готова повертатися,
І щодуху бігти між поля,
Щоби ніг моїх могла торкатися,
Без дощів така потріскана, земля…
