ЧАС КОХАННЯ

Скільки раз говорив собі -

"Не твоя вона, не твоя!"

Серце й розум вели двобій, 

А сьогодні ми вже сім"я.

І тепер вже не бракне слів, 

Нас любові несе ріка...

Не побачених скільки снів

Написала моя рука.

Я торкався пером небес, 

Там знаходив твою зорю.

Із потрібних мені словес

Вірш закінчувавсь: "...Я люблю".

Не підвладний коханню час, 

Нині ділим його на двох.

Небо все ж поєднало нас -

Дана Богом на двох любов.

Цвітопадом летять роки:

Наші весни всі, мов одна.

Із поверхні життя ріки

Ми торкаєм безодню дна.

І здіймаються в неба синь

Почуттів наших два крила

Бо в коханні черпання сил

Із єдиного джерела.