29.06.2014 17:01

лише 18+

167

3 | 3

 © Ірина Червінська-Мандич

Як ніж у масло, входиш ти у мене

Як ніж у масло, входиш ти у мене, 

І турбулентність у свідомості

Нарощує свою шкалу. Ой, леле!

Не вистою! Не вистою. Не ті

Слова ти розсипаєш перед очі, 

А знаків ще нема на віражах...

Ти пригальмуй! Бо вже і дні шепочуть, 

Що заночуєш у моїх садах.

Ой, леле! Не зостанешся. І постіль

Ні складки після тебе не дізна.

Лише ковток - хіба же цього досить, 

Щоб ти мене до рисочки пізнав?

26/06/2014