29.06.2014 17:06
18+
183
    
  3 | 3  
 © Ірина Червінська-Мандич

Звуки

Заплющуй очі і читай ці звуки, 

Що нитками все тіло прошивають -

Це небо і блаженство - чути простір, 

Як дихає уся іоносфера, 

І ти - мурашка, суєті підвласна, 

Що все собі, усе у себе тягне, 

Щоб жити там і так, щоб не боятись

Ні воєн, ні мерців, ні книг, ні шаблі, 

Немов усі вітри стриножені у стайнях, 

І гори стали стінами у хаті, 

Де ґазди - звуки. Я їх чую, бачу.

Страху нема, бо я й сама - химера

Самотній, дикий, вільний ультразвук.



23.06.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2014 10:44  Світлана Рачинська => © 

усі вітри стриножені у стайнях, 

І гори стали стінами у хаті - ну просто вражаюче , Ірино! Дуже...

 29.06.2014 01:45  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікаво! ( образи комашки і вітру вдало окреслені).

Плюс!